Мельничук Богдан Іванович

мельничукНародився 2  серпня 1952 р. в с. Молотків Лановецького району Тернопільської області. Заслужений діяч мистецтв України (2008).

Лауреат всеукраїнських літературно-мистецьких премій ім. Іванни Блажкевич (1994), братів Богдана і Левка Лепких (2000), Уласа Самчука (2002), літературної премії ім. Ірини Вільде (2008, м. Львів), міжнародних премій: літературної “Сад божественних пісень” ім. Григорія Сковороди (2010), україністики фонду Воляників-Швабінських при фундації УВУ (США, 2011); обласних премій від Олександра Смика “Державницька позиція” (2009), ім. Станіслава Дністрянського (2003) та в галузі культури (номінація “публіцистика”, ім. Ярослава Стецька (2011); дипломант 14-го (2010) і лауреат 15-го та 16-го (2011 і 2012) всеукраїнських конкурсів ім. Мирона Утриска, дипломант обласного конкурсу ім. Володимира Вихруща (2002) та всеукраїнського конкурсу гумору і фольклору ім. Павла Глазового (2011); 2-а премія Першого (2007), спеціальний приз Третього (2009), 3-я премія Четвертого (2010, спільно з Н. Колтун) всеукраїнських конкурсів радіоп’єс “Відродимо забутий жанр”; 2-а і 3-я премії міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова–2010” у номінації “драми” за п’єси “Реквієм для кларнета без оркестру” (спільно з О. Мосійчуком) та “Віщий сон, або Мудрий Іванко” (спільно з В. Фроленковим); дипломант “Коронації слова–2012” у номінації “П’єси для дітей” за твір “На галявині та в підземеллі, або Пригоди ґномика Чарлі” (спільно з Г. Шулим), дипломант і спеціальна відзнака “Коронації слова–2013” у номінаціях “П’єси для дітей” (“Чотири чарівні перлини”; спільно з Г. Шулим) та “Пісенна лірика для дітей” (“Молитва за сім’ю”).

Почесний знак НСЖУ, Почесна відзнака НСПУ (обидві нагороди – 2009). Член Національних спілок журналістів (1980), письменників, краєзнавців України, Наукового товариства ім. Т. Шевченка (всі – 1998). Людина року-2008 у Тернопільській області. Академік Академії соціального управління зі спеціальності “соціальна політика” (2008).  Почесний краєзнавець України; почесний член Всеукраїнського товариства “Просвіта”; медаль ВУТ “Просвіта” “Будівничий України” (всі – 2008). Член Шляхетсько-Дворянського зібрання Тернопільщини (2010). Медаль святих Кирила і Мефодія УПЦ КП (2010), державна ювілейна медаль “20 років незалежності України”, орден Українського козацтва “Віра” IV-го ступеня (всі – 2011). Почесні відзнаки міського голови Тернополя (2011, 2012). Медаль “Почесна відзнака” НСПУ, лицарський орден “Іван Сірко” ІІІ ступеня Українського вільного козацтва, відзнака голови Тернопільської ОДА “Честь і слава Тернопільщини” ІІІ ступеня (всі нагороди – 2012 р.).

Грамоти НСПУ (2007), тернопільських облдержадміністрації та обласної ради (2004), ОДА (2008), облради (2007, 2010, 2012), Управління СБУ в Тернопільській області (2010), Федерації польських організацій в Україні, Тернопільської облорганізації Української асоціації творчої інтеліґенції “Світ культури” (обидві – 2011), обласної молодіжної організації Асоціації краєзнавців-енциклопедистів Тернопільщини (2012); подяки Тернопільської обласної ради (2004), облорганізації НПСУ (2011, 2012), Бережанської райради і РДА (2012) та ін.

Закінчив факультет журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1974, нині національний університет). Працював у редакціях Лановецької районної газети, газет “Вільне життя” і “Тернопіль вечірній” (обидві – м. Тернопіль), у Державному архіві Тернопільської області, де разом із його директором Б. Хаварівським започаткував книжкову серію “Корінь і крона” був на громадській роботі. Згодом – головний редактор Тернопільського обласного управління у справах преси та інформації (1989–1993), видавництва Тернопільської академії народного господарства (нині – національний економічний університет) “Економічна думка” (1998–2003), літературно-мистецької і культурологічної газети “Русалка Дністрова” (від 1992 донині) й журналу “Тернопіль” (від 1994 дотепер; від 2009 виходить під назвою “Літературний Тернопіль”).

У 2003–2009 рр. – заступник голови редакційної колегії першого в Україні регіонального чотиритомного “Тернопільського Енциклопедичного Словника”, його головний науковий редактор; 2010–2012 рр. – головний науковий редактор комунального підприємства “Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий центр”, від 2010 донині – відповідальний секретар редакційної колегії тритомного енциклопедичного видання “Тернопільщина. Історія міст і сіл”; у 2011–2013 рр. – викладач, голова циклової комісії видавничої справи і редагування Тернопільського коледжу університету “Україна” (м. Київ). Від листопада 2013 р. донині – керівник літературно-драматургічної частини Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького.

Видав 43 своїх книг драматургії, прози й поезії, у т. ч. “Вибрані новели” (1999), збірники новел “Професор і бичок Бамбурка” (2002), “Скрипка від старого” (2004), “Яр” (2007), “Портрет зблизька в різних інтер’єрах” (2012), двотомник вибраних новел “Суд без суду” та “Зек, вождь і Гарсіа Лорка” (2010), повість “Роксоляна, декан і жлоби” (спільно з Н. Фіалко), документальну повість “Соломія Крушельницька” (обидві – 2011) роман “Кохання до нестями” (2013, спільно з С. Львівською); збірки віршів із паралельним перекладом  мовою есперанто “Крапелини-плюс”, “Нові крапелини” (обидві – 2002), а також “Ваша Пресвітлосте, Дамо…” (2005), “Марії” (2006), “Таїна кохання” (2007), “Слова від серця” в 2-х т. (2012), збірники п’єс “Актор і блазні” (2009), “Довга дорога в короткий день”, “Реквієм для кларнета без оркестру” (обидва – 2010), “Кава на лезі шаблі” (2011) збірники різножанрових власних текстів, перекладів поезій з різних мов, матеріалів про    Б. Мельничука та перекладів російською мовою його віршів “Дорога до себе” (2012), “Приліт голуба” (2013), й ін.

Автор і співавтор 40 краєзнавчих книжок,  у т. ч. “Тернопіль. Що? Де? Як?” (1989), “Біль і пам’ять Молоткова” (1990), “Тарас Шевченко на Тернопільщині” (1990, 1998, 2007), “Шляхами Богдана Хмельницького на Тернопільщині” (1991, 2008), “За рідний край, за нарід свій…” (1993), “Шляхами стрілецької слави” (1995), “Симон Петлюра і Тернопільщина” (2009), “Великий українець із Тернопілля. Ярослав Стецько. Життєвий шлях Провідника ОУН” (2010), “Вірна дочка України. Слава Стецько: життєпис у боротьбі”, “Іван Франко і Тернопільщина”, “Від Маківки до Стрипи” (всі –  2011).

У академічних обласних Тернопільському ім. Т. Шевченка, Львівському ім. Ю. Дрогобича (м. Дрогобич), Коломийському ім. І. Озаркевича, Хмельницькому ім. М. Старицького, Рівненському драматичних театрах, Тернопільському театрі актора і ляльки, Івано-Франківському театрі ляльок ім. М. Підгірянки, народних театрах: Копичинецькому ім. Б. Лепкого, Озернянському Зборівського району, “Дивосвіт” Тернопільської ЗОШ № 22 та інших поставлено 36 п’єс й інсценізацій Б. Мельничука. Вистава  “Мазепа, гетьман України” (сценічний варіант Б. Мельничука за творами Б. Лепкого, Дніпропетровський музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка) нагороджена міжнародною премією ім. П. Орлика (1995). 12 грудня 2010 р. у Тернопільському драмтеатрі ім. Т. Шевченка відбулася прем’єра вистави “Мазепа” за творами Б. Лепкого (інсценізація Б. Мельничука й О. Мосійчука); спектакль відзначений реґіональною премією “Галицька мельпомена” (м. Львів, 2011) і 2-ю премією IV Всеукраїнського театрального фестивалю сценічних першопрочитань “Коломийські представлення” (2012). Також премією “Галицька Мельпомена” нагороджена (2009) вистава Тернопільського театру актора і ляльки за п’єсою Б. Мельничука “Козацькі вітрила”; цей спектакль відзначений і дипломом всеукраїнського фестивалю “Лялькова веселка–2010” (м. Запоріжжя). Вистава Коломийського драмтеатру ім. І. Озаркевича “Чарівні пиріжки Червоної Шапочки” за п’єсою Б. Мельничука та С. Львівської нагороджена 2-ю премією ІІ Всеукраїнського театрального фестивалю “Коломийські представлення” (2010).

Серед вистав за п’єсами Б. Мельничука – “Соломія Крушельницька”, “Вісьта-вйо!” за мотивами стрілецького гумору, інсценізації творів Р. Завадовича, П. Загребельного,           Б. Лепкого, А. Кроніна, В. Тарнавського та ін.

Богдан Мельничук – автор сотень статей, нарисів, рецензій та інших публікацій у ЗМІ. Укладач і редактор більше 500 книжок, у т. ч. творів Б. Андрушківа, С. Балея, Олександра та Богдана  Барвінських, В. Будзиновського, В. Вихруща, О. Назарука, М. Стахіва. Понад 100 пісень на тексти Б. Мельничука і музику І. Андрухова, М. Болотного, О. Бурміцького. В. Войнарського, А. Горчинського, Я. Горішнього, Я. Злонкевича, О. Зозулі, Ю. Кіцили, Б. Климчука, А. Мельника, Л. Міллера, І. Николайчука, М. Облещука, Ю. Паславського, Л. Попернацького, І. Федірка й інших композиторів видано збірниками “Сад любові” (2009), “Сад любові-2” (2010); їх співають Б. Бекесевич, Л. Бутенко, В. Вермінський, І. Вовчак, Н. Гаврилюк, А. Гамбаль, С. Ґіґа, Л. Горлицька, С. Дерій, М. Довгальов, Є. Квас, І. Ракочий, В. Свирид, О. Смик, А. Стахнік, В. та М. Теслі, Ю. Шевчук й інші виконавці. Пісенні твори на слова Б. Мельничука відзначені на фестивалях і конкурсах “Пісенний вернісаж” (м. Київ; 2009, 2010, 2011), “Червона калина” (м. Тернопіль; 2009, 2010, 2011, 2013), “Мелодії Підкаменя” (Львівська обл.; 2010, 2011, 2013), “Ліра Гіппократа” (м. Київ; 2010), “Українська родина” (м. Київ; 2010).

Літературні твори опублікував у журналах “Березіль”, “Буковинський журнал”, “Дзвін”, “Дивосвіт”, “Дніпро”, “Дошкільнятко”, “Жінка”, “Золота пектораль”, “Київ”, “Кур’єр Кривбасу”, “Курінь”, “Літературний Тернопіль”, “Людина і світ”, “Освітянин”, “Перевал”, “Рада”, “Своя музика”, “Склянка часу”, “Слово і час”, “Сова”, “Театральна бесіда”, “Тернопіль”, “Тернопільський оглядач”, “ТерноTRAVEL”, “Україна”, “Українська культура”, “Український світ”, “Український форум” та ін.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>