У селі Вірлів Зборівського району, на високому пагорбі, оточеному  старими липами, яким минуло сто двадцять років, обрамлений зеленими насадженнями, височить пам’ятник всесвітньо відомому скрипалеві Каролю Ліпінському. Пам’ятник споруджений у 1871 р., реставрований у 2000 р.

К. Ліпінський народився у польському місті Радзині. Народжений у палаці графа Потоцького, вихований у сім’ї капельмайстера під чарівні звуки високої музики. З дитинства між його життям і музикою не існувало кордонів. Музика звучала всюди. Вдома хлопчик вслухався в мелодію скрипки, був присутнім на репетиціях оркестру, яким керував батько на концертах. Дух музики, який панував у сім’ї Ліпінських, вплинув на вибір життєвого шляху Кароля Ліпінського і його подальшу долю. Він став скрипалем. Працював у Львові, а потім у Польщі, Дрездені. К. Ліпінський завжди мріяв познайомитися з геніальним Паганіні. Ця мрія здійснлася, коли Ліпінський переїхав до Печенци. Скрізь, де б він не з’являвся, його оточували талановиті компазитори, музиканти. Він дружив з Робертом Шуманом, Францом Шубертом, а, перебуваючи в Дрездені, спілкувався з Ріхардом Вагнером.

Декілька років К. Ліпінський присвятив збору польських і українських пісень Галичини, записуючи в селах їх мелодії. В тісній творчі дружбі з письменником і драматургом Вацлавом Валеським створив обробки польських і українських народних пісень. В 1883 р. у Львові були опубліковані «Польські і руські пісні галицького народу», в додатку до яких були надруковані обробки Ліпінського. Загалом К. Ліпінський опрацював понад 160 народних пісень. В 1844 р. створив супровід до мелодії збірника українських пісень Т. Падури «Українки з натами» і додав власну «Пісню козака», зумівши прекрасно передати національний характер українських інтонацій.

Наприкінці 1850-х рр., унаслідок важкої хвороби, композитор втратив можливість грати на скрипці. Він купив невеличкий маєток  у с. Вірлові, створив там однокласну музичну школу, викладання в якій було на українській мові. Для учнів замовив у львівських майстрів скрипки, підібрав вихованців, з ентузіазмом працював з ними. Однак хвороба прогресувала. 16 грудня 1861 р. К. Ліпінський помер і був похований на тихому сільському цвинтарі у Вірлові.

На сьогоднішній день місцева громада доглядає зо його могилою. Жителі села з покоління в покоління розповідають про великого митця польського народу, котрий зробив значний внесок у розвиток української культури, освіти, духовності.