Історія Лановеччини: короткий нарис
Опубліковано Redactor чт, 06/01/2017 - 17:01Ланівці – селище міського типу (з 1956 р.) а згодом – місто (з травня 2001 р.), центр однойменного району, розташоване на широкій рівнині при впадінні Буглівки і Жерді в Жирак (притока Горині), за 65 км від м. Тернопіль, з яким зв’язане залізницею та автострадами. Є важливим залізничним вузлом. Населення, станом на 2004 р., становило більше 8 тис. осіб. Міській раді підпорядковані села Волиця, Малі Кусківці, Оришківці [7, с. 401; 10, с. 316]. Загалом Ланівці невеличке містечко але це аж ніяк не применшує його ролі в історичному процесі.
Тернопільським Шептицьким називали у місті пароха з часів перед Друго світовою війною отця Володимира Громницького. Священику судилося займати цю посаду протягом майже половини сторіччя.
Очевидно, аналізуючи останні події в Україні, навіть за останніх півроку–рік, кожен із нас зміг переконатися, що історія – це не лише теоретична наука, але й цілком практична, прикладна дисципліна.
Важливою сферою поступу Греко-католицької церкви в Східній Галичині була організація монастирів, які б відігравали важливу роль в утвердженні греко-католицької ідеології, становленні національної ідеї. З цією метою Климентій Шептицький значну увагу приділяв розбудові системи монаших спільнот [19, с. 9].
Історія розвитку Кам’янець-Подільської єпархії сягає сивої давнини. Адже Поділля із X століття належало до Київської держави. А в XIII-XIV столітті воно належало до Галицько-Волинського князівства. Та згодом відійшло під володіння Литви. А вже в XV столітті Поділля стало частиною Польщі. Із середини XV століття місто Кам’янець було центром Подільського воєводства.
Неодноразово доводилося бачити і чути про представників так званої громади «кашкетників». Звичайній людині, яка спеціально не цікавилася такими питаннями, відомо лише те, що це жителі декількох сіл, які живуть за своєрідними звичаями і носять кашкети. Але для того, щоб краще зрозуміти, що це за люди потрібно детальніше розібратися у даному явищі.
В листопаді місяці 1997 року на моє ім’я прийшов лист від професора А.М.Гудими із Тернопільської медичної академії ім. В.Я. Горбачевського. В листі йшлося про те, що у нас на Кременеччині народився Арсен Річинський, тому відділення релігієзнаства інституту філософії імені Г.С.
Життєвий шлях Б.Хмельницького не раз переплітався із нашим краєм, тут залишились історичні пам’ятки пов’язані з його іменем.